launcer

Вау! Похоже ещё один путает Родину с нанятым по временному контракту управляющим хозяйством.

Работаю на патенте, соответственно - плачу. А ты?

Кривая заводская прошивка.

Вадим, это ты сейчас свои мысли вслух высказал? Докажи пацанам что ты не хохляццкий пустобрех, поменяй в своей инфе Хмельницкий на Питер. Да, кстати о птичках. Ты в состоянии различать государство и исполнительную власть (нанятых народом работников, по своей сути)? Или для тебя это одно и то же?

Прямое мне дело. Потому что все эти Народные Республики типа Приднестровья, Абхазии, ЛДНР живут за счёт денег из российского бюджета. Напомнить, если забыл, из чего он формируется? Из денег налогоплательщиков. Т.е. и из моих тоже. Так что мне самое что ни на есть прямое до них дело, из моего кармана их содержат. Только вот спросить меня забыли, хочу ли я их кормить, если их бывшие руководители сами кормить их не хотят?

Сколько нужно, столько команданту Че и нарисуют. Мне вот интересно, хоть один из бывших руководителей ЛДНР остался там бороться за светлое будущее Народных Республик, или все из России борятся? Почему?

Из-за неудовлетворительных технически характеристик Т-34 советское руководство обратилось за помощью в модернизации танка к США. В декабре 1941 года танк Т-34 был передан американцам для всесторонних испытаний и разработки рекомендаций по усовершенствованию. После тщательных испытаний Т-34 на Абердинском полигоне американские специалисты сделали очень неприятные выводы. «Средний танк T-34, после пробега в 343 км, полностью вышел из строя, его дальнейший ремонт невозможен. Водозащита корпуса Т-34 недостаточная, в сильные дожди в танк через щели натекает много воды, что ведет к выходу из строя электрооборудования. Сварка бронеплит корпуса Т-34 грубая и небрежная. Мехобработка деталей, за редким исключением, очень плохая. Все механизмы танка требуют слишком много настроек и регулировок». Еще более удивила американских экспертов трансмиссия. Как оказалось, она была в точности скопирована с устаревшей американской конструкции, разработанной еще в 1920-е годы. Общий вывод звучал безапеляционно: «Мы считаем, что со стороны русского конструктора, поставившего такую трансмиссию в танк, была проявлена нечеловеческая жестокость по отношению к водителям». А ведь в США был отправлен не рядовой танк, а один из пяти специально собранных «эталонных» Т-34. В результате американцы предложили СССР множество собственных технологий для модернизации Т-34. С весны 1943 года на Т-34 начали устанавливать модернизированную КПП, что существенно облегчило работу механика-водителя. В том же году на все танки стали устанавливать вполне современные радиостанции 9Р и переговорные устройства ТПУ-3бис. Помощь по ленд-лизу Одна из проблем советского вооружения была в том, что даже в случае появления прогрессивных инженерных разработок технологическая отсталость производства в СССР просто не позволяла реализовать их на практике. Например, завод № 183 в Нижнем Тагиле, крупнейший производитель танков во время войны, не смог перейти на выпуск Т-34-85, поскольку не было оборудования для обработки зубчатого венца башни диаметром 1600 мм. Чтобы освоить производство, СССР попросил доставить по ленд-лизу новые карусельные станки из Великобритании и США. И такие случаи были распространены повсеместно. Один американский инженер, посетивший в конце 1945 года Сталинградский тракторный завод, обнаружил, что около половины станков на данном предприятии были поставлена по ленд-лизу. Кстати, помимо станков, по ленд-лизу поставляли и готовое вооружение. Из США в СССР доставили 7057 танков и САУ, из Британии и Канады — 5480. О боевых возможностях американских танков М4 «Шерман» свидетельствует тот факт, что ленд-лизовские машины поступали на вооружение только гвардейских дивизий. Также по ленд-лизу поступило свыше 15 тыс. американских самолетов, а также около 3,5 тыс. британских. К концу Великой Отечественной войны американские машины Р-39N и Р-39Q являлись основными истребителями, которые СССР получал по ленд-лизу. Именно на истребителе Р-39N «Airacobra» легендарный советский ас Александр Покрышкин уничтожил свыше полусотни вражеских самолетов. Количество победило качество Сказать, что «легендарная тридцатьчетверка» была лучшим танком Второй Мировой — означало бы сильно приукрасить ситуацию. По сути Т-34 представлял собой «сборную солянку» из узлов и агрегатов, скопированных с зарубежных прототипов конца 20-х – начала 30-х годов ХХ века.Например, ходовая часть — от американского танка «Кристи», двигатель — копия BMW-VI, который немцы ставили на бипланы ещё в середине 20-х», многие другие агрегаты заимствованы у британцев и итальянцев. К устаревшим, с технологической точки зрения, компонентам надо также добавить ужасающе низкое качество производства. И все же Т-34 стал самым массовым танком WWII. Военная промышленность СССР выпустила столько танков, что у Германии не хватило на них снарядов. Его простая и бюджетная конструкция позволила производить эти машины высокими темпами и в огромных количествах. Всего за годы войны было выпущено свыше 35 тыс. Т-34, в то время как всех модификаций немецкого Т-IVв Германии собрали менее 9 тыс. История создания и совершенствования «тридцатьчетверки» повторяет, за редкими исключениями, историю всего советского оружия.Ущербная социалистическая экономика, технологическая отсталость и слабая мотивация инженерного и рабочего персонала на заводах и в КБ приводили к тому, что выпускаемое вооружение было нетехнологическим, низкого качества, а сама конструкция заимствовались у каких-либо устаревших зарубежных прототипов. И только огромное число выпускаемого вооружения, помощь по ленд-лизу, а также беспримерный героизм рядовых бойцов помогли в победе над врагом. http://rusjev.net/2015/11/13/kak-amerikantsyi-modernizirovali-dlya-sssr-t34-vo-vremya-voynyi/

Не понял, что тут обсуждают. Парни, есть Конституция РФ - ОСНОВНОЙ ЗАКОН. В которой написано следующее. Цитирую. Раздел первый. Основные положения Глава 1. Основы конституционного строя Статья 15 4. Общепризнанные принципы и нормы международного права и международные договоры Российской Федерации являются составной частью ее правовой системы. Если международным договором Российской Федерации установлены иные правила, чем предусмотренные законом, то применяются правила международного договора. Из написанного следует. Или вы соблюдаете подписанные Государством международные договоры, или вы - международные гопники, которые нарушают святое - Основной закон Государства, обязательный для соблюдения всех граждан Государства. Выбор за вами.

Буду краток. ПНХ.

Не Ябал я тебя, ты заЯбаный не мной.

Вы же, гниды ольгинские, пересидите войну с купленной хозяином бронью. А молодым парням жизни отдавать прийдётся за хрен знает чьи интересы. Или ты думаешь в Третью Мировую будет не так как во Вторую?

Не подтягивайся, не заставляют.

Знаем, видели в 1939 году. Жаль только, что у ныне живущих россиян знания по истории ни в зуб ногой, а вдобавок и память короткая.

Так мы дойдём до вопроса кому принадлежал Калиннград, пол Дальнего Востока и Сахалин с Курилами. Но поскольку это на самом деле кроме маленькой кучки национал-патриотов никому не нужно, то придётся жить как живёт весь цивилизованный мир - УВАЖАЯ ЧУЖИЕ ГОСУДАРСТВЕННЫЕ ГРАНИЦЫ, и СОБЛЮДАЯ ПОДПИСАННЫЕ САМИМИ МЕЖДУНАРОДНЫЕ ДОГОВОРЫ.

Что-ж вам в Ольгино свежие методички не раздают??? Запорозькі Козаки Турецькому Султанові! Ти — шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш, самого Люцифера внук. Який ти в дідька лицар, коли не вмієш голим гузном їжака забити?! Не годен ти синів християнських під собою мати! Вавилонський ти кухар, македонський колесник, єрусалимський броварник, олександрійський козолуп, Великого і Малого Єгипту свинар, вірменська свиня, подільський кат, московський злодій, самого гаспида байстрюк, бо дідько втисся твоїй матері, усього світу й підсвіту блазень, а в нашого Бога найостанніший дурень. Тебе самого і твого війська ми не боїмось — землею і водою будемо битися з тобою, нехристе проклятий! Так тобі козаки відповідають. Числа не знаємо, бо календаря не маємо, місяць у небі, рік у книзі, а день такий у нас, як і в вас — поцілуй у голе гузно кожного з нас.. Підписали: Кошовий отаман Іван Сірко з усім старшим і молодшим низовим війська запорозького товариством

Кстати, был удивлён некоторой "русификацией" классической мови. Правильно "сторiччя", а не "століття"

Руси́ни — назва українців до XVIII століття; на західноукраїнських землях — до початку ХХ століття. Донині збереглася на Закарпатті і серед емігрантів-закарпатців у США. Первісно слово «русин» вживалося тільки в однині як похідне від форми множини «русь». Як самоназва «русини» виникло у пізньому середньовіччі на теренах сучасних Україні та Білорусі; протиставлялося московській самоназві «русский». У Речі Посполитій XVI—XVIII століття назви «русини», «рутени» (лат. Rutheni) вживавалися на позначення українців та білорусів разом (для протиставлення їх «москві», «москвинам»), або тільки щодо українців (для відрізнення їх від «литвинів» — мешканців Великого князівства Литовського). Поряд із книжним варіантом «русини» співіснувала розмовна форма «руснаки», яка найдовше зберігалася на Закарпатті та Лемківщині. У Габсбурзькій монархії «русини» (нім. Ruthenen) було офіційною назвою всіх її українських підданих. Із розвитком української національної свідомості самоназви «русини» на Заході і «малороси» чи «руські» на Сході України були витіснені самоназвою «українці». У міжвоєнній Галичині польська влада намагался зберегти назву «русини», щоб заперечити український характер корінного населення. Українська інтелігенція Пряшівщини тепер вживає визначення «русини-українці» для підкреслення належності закарпатської гілки до всього українського народу. Натомість ідеологи русинської окремішності поширюють словосполучення «русини і українці» та впроваджують вигаданий ними етнонім «карпаторусини», щоб зобразити русинів (карпато-русинів) окремим народом. Похідна від Русь, на визначення людини, приналежної до Русі, руського роду, засвідчена в угодах Олега з греками 911 р. (7 разів) та Ігоря 945 р. (6 разів) у Київській Русі, згодом у Галицько-Волинській та Литово-Руській державі. З XV ст. під польським впливом починає використовуватися у множині — русини — для позначення людей руського народу (спільна назва українців та білорусів, у тогочасному латинському написанні Rutheni або Ruteni, польськ. rusini, rusacy). Як спільна назва українців і білорусів (білорусинів) етнонім використовувався до XVII–XVIII ст.. У XIX-ХХ ст. використовувався для позначення українців. З часів Козацької держави назва поступово замінюється на українець, українці (від Україна) або похідні від книжного терміну Малоросія (Мала Русь) назви малоросіянин, малорус, малорос використовувалась у підросійському діловодстві Російської імперії, а серед населення — руські або русини. На українських землях в межах Австро-Угорської імперії (Галичина, Буковина, Закарпаття) ця назва утримувалася до Першої світової війни, на Закарпатті до 1944 р., на Пряшівщині і Югославії на еміграції в США затрималася ця назва до нині: русин, руснак, русин-українець. У «Слові о полку Ігоревім» використовується синонімічна назва русинам у множині «русичі». Найдовше цей етнонім зберігся за українцями. В сучасності термін русини, або русини-українці зберігся також як самоназва етнографічної групи українців, що проживають на пограниччі Закарпатської України, Словаччини, Польщі, а також у Воєводині. Народи іншого етнічного походження, підлеглі Русі, називались «руські люди» або «рускіє люди», тобто «які належать Русі». Згадки про Русь і русинів в письмових джерелах Слов'янські джерела У всіх давньоруських джерелах слово «русин» використовується тільки в однині: Фрагмент тексту договору Ігоря із греками; тут «грьчин» використовується в значенні мешканець Візантії', 'грек'), в якому читаємо: аще ударить мечемъ или копьемъ, или кацемъ любо оружьемъ Русинъ Грьчина или Грьчин Русина, да того деля греха заплатить сребра литр 5, по закону рускому Фрагмент Повісті врем'яних літ (тут «хрестианинъ» вживається в значені мешканця Візантії, «грек»): О сем, аще кто убьет или хрестьанина русин, или хрестьянинъ русина, да умрет, идѣже аще сотворит убийство. Аще ли убежит сотворивый убийство, да аще есть домовит, да часть его, сирѣчь иже его будеть по закону, да возметь ближний убьенаго, а и жена убившаго да имѣеть, толицем же пребудеть по закону. Аще ли есть неимовит сотворивый убой и убежавъ, да держиться тяжи, дондеже обрящеться, и да умреть. Аще ли ударит мечем, или бьеть кацѣм любо сосудомъ, за то ударение или бьенье да вдасть литръ 5 сребра по закону рускому; аще ли не имовит тако сотворивый, да вдасть елико можетъ, да соиметь съ себе и ты самыа порты, в них же ходит, да о процѣ да ротѣ ходит своею вѣрою, яко никакоже иному помощи ему, да пребывает тяжа отоле не взыскаема. О сем, аще украдеть что любо русин у хрестьанина, или паки хрестьанинъ у русина, и ятъ будеть в том часѣ тать, егда татбу сътворит, от погубившаго что любо; аще приготовиться тать творяй, и убьенъ будеть, да не взищеться смерть его ни от хрестьанъ, ни от Руси; но паче убо да возмет свое, иже будеть погубил. Аще вдасть руцѣ свои украдый, да ят будеть тѣм же, у него же будеть украдено, и связанъ будеть, и отдасть тое, еже смѣ створити, и сотворить триичи. в 1112 році, Ярослав Володимирович (князь новгородський), в грамоті німецьким послам, від імені всіх новгородців, встановлює правила взаємин варягів та русі: «Оже емати скотъ Варягу на Русине или Русину на Варязе, а ся его заприть, то 12 мужь послухы: идеть роте, възметь свое». Фрагмент договору Смоленська і Полоцька з німцями Или Русьскыи гъсть свои тъварь дасть в дългъ в Ризе или на Гътьскомъ бере(зе) Немьчичю, а нъ дъдълженъ боудеть инемъ, Роусьскомоу же гъстьи напереде възяти. Или Немьчьскыи гъсть въ дългъ дасть Смоленьске свои тъваръ Роусиноу, аче дълженъ боудеть инемъ, Немечьскомоу гъстьи напереде 133 възати. Немьчичю же не льзе позвати на поле Роусина битъ ся въ Ризе и на Гътьскомь березе, Роусиноу же не льзе позвати Немьчича на поле битъся Смоленьске. Фрагмент «Ходіння за три моря» Афанасія Нікітіна, який сам себе іменує русином. (кінець XV століття): А в том в Чюнерѣ ханъ у меня взял жеребца, а увѣдал, что яз не бесерменянин — русинъ. Словянські джерела нового і новітнього часу У праці «Книжка» 1600 року православного полеміста Івана Вишенського, згадується «русь» як одна із самобутніх православних націй, поряд із греками, албанцями, сербами, болгарами, москвою та іншими. Назва «русин» зустрічається в у творі Вишенського «Зачапка мудрого латынника з глупым русином» (1608–1609). Фрагмент думи XVII століття «Похід на Молдавію»: Ей Іване Потоцький, королю польський. Ти ж бо то на славній Україні п'єш, гуляєш, А об моїй ти пригоді нічого не знаєш, Що ж то ваш гетьман Хмельницький Русин, Всю мою землю волоську обрушив … У 1613 році, що припав на внутрішні негаразди в Речі Посполитій, жорстоке й драматичне протистояння Польщі й Москви, річпосполитський політичний та літературний діяч Ян Щасний Гербурт пише «Розмисел про народ руський», де розмірковує про ймовірні причини цього становища: Але рану в серце Вітчизни нашої завдає той, хто ламає право і розриває згоду між народами, з яких складено Річ Посполиту Польську, — він Вітчизну в серце забиває. Таке й оце колотнеча, яку почали з народом руським, братами й кревними нашими, вона ніби рана в серце, котра, хоч би й найменша була, приносить смерть. У 1620 році черкаський підстароста, князь Семен Лико так прокоментував королівський судовий позов, який було написано йому польською: ...то страхи на ляхи, а я єм русин. Видает король его мл., ж-ем русин, а позви мини по полску шлеть. Ян Казімір Пашкевич 1621 р. записав вірш «Полска квитнет лациною…» в рукописі Великого статуту литовського першої редакції (1529), зазначивши: «Ян Казимер Пашкевич рукою властною писал. Року тисеча шестсот двадцат первого, мЂсяца августа двадцат второго дня». Полска квитнет лациною, Литва квитнет русчизною: Без той в Полщє не пребудеш, Без сей в Литвє блазном будеш. Той Латиа єзик даєт, Та без Руси не вытрваєт. Ведзь же юж Русь, иж тва хвала: По всєм свєтє юж дойзрала, Весели ж се ты, русине, Тва слава никгды не загине. Ласло Чопей, з передмови до «Русько-мадярськомго словника» (1883): Кто знае нашого русина у Мадярскòй краинѣ, тотъ знае и то, што вòнъ себе русиномъ, руснакомъ и руснякомъ называе, а российского чоловѣка никда не говоритъ, ги за русина, ги за свого, ай ги за маскаля. У Галицѣи простый народъ и векша часть образованыхъ лемъ себе держить за русина, а не российскихъ. У 1881. роцѣ российская газета «С.-Петербургскія Вѣдомости» (203. число) помѣстила кореспонденцию, у котрòвъ алемъ што говорить галичанинъ российскому чоловѣку: — «Вы не русскій!» — Навѣрное, говорю, русскій. — Вы изъ Россіи? — Изъ Россіи. — Ну, вотъ и значить россіянинъ, а не русскій. Русскіе это только мы, здѣсь, въ Галиціи… Вы и говорите не по-русски, а пороссійски… Нашего языка не знаете… Изъ вышше сказаныхъ видно, што и филологъ, и историкъ, и самъ народъ, на руськòвъ сторонѣ стоять. Візантійські джерела Кінець VIII ст. — у Житті Стефана Сурозького згаданий русинський князь Бравлін. 861 р. — Костянтин-Кирило Філософ (майбутній творець разом з братом Мефодієм слов'янської азбуки) виявив у Криму Євангеліє і псалтир, написані «руськими письменами», і, зустрівшись з людиною, яка промовляла на цій мові, засвоїв розмовну мову і розшифрував писемність. Західноєвропейські джерела Перші згадки про русь і русинів у різних джерелах: У «Хроніці всього світу» Мартина Бєльського (XVI ст.) засвідчено, що Святополк Моравський «тримав руські землі». Святополк «з боярином русинським» хрестили чеського князя Боржівоя. Близько 904 р., Раффельштеттенський торговий статут (Австрія) говорить про слов'ян, що приходять «з Ругіі». Дослідники досі не встановили, про яку сам «Русь» говориться в джерелі: «Ругіланд» на Дунаї, «Рюген» в Прибалтиці Київська Русь. 992 р. — Хільдесґеймські аннали (XI ст.) згадане про майбутню війну польського князя Болеслава з русами. 1008—1009 роки — Бруно Кверфуртський відвідав Київ і дав опис поїздки в листі королеві Генріху II. Після поїздки до печенігів він попрямував до «пруссів» і був убитий на кордоні «Пруссії» та Русі. У «Житії Ромуальда» 1040 року Петро Даміані, цей Бруно згаданий як місіонер, що хрестив Русь. 1016 р. — англійський король Едмунд II Залізобокий був убитий, а його сини тікали від завойовника англійського престолу Кнута Великого на Русь, розповів Адам Бременський. до 1035 р. — коментатор Адама Бременського зазначає, що Кнут Великий (†1035 р.) «віддав у дружини свою сестру Естрель (Естрід-Маргарита Данська донька Свена I Вилобородого) за сина короля Русі»[8] (за одною з версій — це «Вісавальд із Гардарики» Всеволод Володимирович або Гліб-Давид Володимирович, чи Ілля Ярославич, «Сага про Олава Трюґвасона»). 1572 — найвидатніший португальський поет Луїш де Камоенш в «Лузіадах», в описі європейських народів згадує рутенів: Живуть між морем, дивні, й Танаїсом Рутенець, московит, лівонець теж, Сармати родом; за Геркінським лісом У Польщі маркоманів ти знайдеш. Entre este mar e o Tánais vive estranha Gente: Rutenos, Moscos e Livónios, Sármatas outro tempo; e na montanha Hircínia os Marcomanos são Polónios. 1598 року венеціанець Чезаре Вечелло у своєму каталозі «Давньої і сучасної одежі з усього світу» дав опис русинів: «Русь має кордони з московитами, лівонцями та литовцями. Провінції ці між собою часто воюють… Русини носять високі шапки, з прикрасою зверху, Їхня довга одежа має застібки на грудях аж до пояса, піврукави і дуже високий комір. У бою вони здебільшого користуються луком та шаблею». Сучасність Докладніше: Русини (етнографічна група) Влада Польщі та Чехо-Словаччини у 20 ст. забороняла називатися корінному населенню українських земель «українцями», лише «русинами». Після відновлення незалежності України чимало українських діячів, наприклад Святослав Караванський, отримали надію, що «коли над українцями не висітиме загроза національної смерті в общерусском колгоспі, вони вернуть собі своє безсмертне руське ім'я, яким його записано і в „Слові о полку Ігоревім“, і в літописах Нестора». Та визначальних кроків зроблено не було, що зокрема дало Московщині змогу підігрівати москвофільський рух на Закарпатті в уже незалежній Україні. Його основою стала штучна розбіжність між етнонімом «русин», що найдовше протримався саме на Закарпатті, та новішим етнонімом «українець», що вже міцно прижився та замінив історичний етнонім українців «русин» на всіх інших теренах держави.

На мове поймёшь? Самому переводить лень, а машинный перевод не уважаю. Русичі — поетична назва жителів Київської Русі із «Слова о полку Ігоревім», варіант звичайнішого етноніма «русин», або «русь». Термін «русич» не засвідчений у жодних інших староруських текстах. Вперше з'являється в опублікованому в 1800 році «Слові о полку Ігоревім» термін «русич» зустрічається там лише чотири рази, два в формі «русичі», і два в формі «русици». "Це, — пояснюють, — авторське слово, своєрідна формула високого стилю «староруського поета». До речі, слово «русич» не має жіночого роду, на відміну від етноніма «русин» — «русинка». Французький дослідник Анрі Мазон і російський вчений Олександр Зимін, які виступають проти києво-руського «Слова», вважаючи його стилізацією, написаною в XVIII ст. вихованцем Київської духовної академії Іваном Биковським, посилаються якраз на термін «русичі» як на аргумент неоригінальності твору. Вони вказують на той факт, що термін «русич» не засвідчений у жодних інших стародавніх текстах. «Чудернацька назва „Русичі“ із „Слова о полку Ігоревім“, на нашу думку, походить не від Русь, а від легендарного князя Руса, що його вигадали польські літописці. Якраз оці „Русичі“ є одним з доказів неавтентичності „Слова“, бо легенда про князя Руса з'явилася лише в XV–XVI в.в.». Прискіпливий аналіз терміну «русичі» навів дослідників на думку про можливу тут помилку в написанні. Відомо, що у списку «Слові...» (оригінал начебто згорів в Москві 1812 року) багато темних місць. Виникло припущення, "що в «Слові о полку Ігоревім» замість міфічного «русичі» більш коректно читати «русьци». Отже, улюблений поетами і публіцистами «русич» втрачає свою непевну роль замінника етноніма «русин». Етнонім «русичі» активно використовується проросійськими науковцями та публіцистами з метою усунення з обігу оригінального етноніму «русини», що історично пов'язаний з українцями. О как оказывается, не было русичей, были русины. Ты прав, нужно чаще обновлять память.

Далеко не во всех языках. В славянских, как была испокон веков Русь с одним "с", так и осталась. В том же украинском Росiя пишется с одним "с". И только в русском с двумя. Да кто спорит - крестили. Только не высланный на окраину Руси Владимир Ярославович, а его дед - Киевский Князь Владимир Святославович.

Вот это вот бред сивой кобылы, в котором намешаны в кучу два разных киевских князя. Владимир Красно Солнышко - Владимир Святославович - отец Ярослава и дед Владимира Ярославовича. Жил в 979-1015 гг. КРЕСТИЛ РУСЬ!!! Церковных документов про его канонизацию нет. Считается что был канонизирован в XIV веке. Владимир Ярославович, сын великого князя Ярослава и дочери короля Швеции, был посажен на Новгородское княжество в возрасте 14 лет, прожил 32 года, и имеет малое отношение к славе своего деда.

Жмём на кнопочку [показать]. О Боже!!!! Ту ся брата разлучиста на брезѣ быстрой Каялы; ту кроваваго вина не доста, ту пиръ докончаша храбрии русичи: сваты попоиша, а сами полегоша за землю Рускую. Рускую!!! С одним "с"!!! Потому что Русь и русичи, а не Россия и русские

Брехня. В X веке там жили русичи. Их потомки и сейчас там живут. Вторую букву "с" к слову "русич" добавили недавно, при Петре Первом. Тогда-же в ход пошло слово "Россия" с двумя буквами "с". До той поры были "русич" и "Русь". Откуда они родом? То давно известно, ибо: "Киев - мать городов русских!" Учите историю по первоисточникам, а не по википедии, созданной для ликвидации пробелов в школьных знаниях детей с ограниченными умственными способностями.

Извините, а на чьи деньги была построена Киево-Печорская Лавра, и другие церкви Древней Руси? России тогда и в плане не было, а Московию киевский князь Владимир ещё даже и покрестить не успел. Суд в Швейцарии запретил компаниям Nord Stream и Nord Stream 2 совершать любые выплаты Газпрому Об этом сообщает РБК со ссылкой на проспект к выпуску еврооблигаций российской компании. Издание отмечает, что решение принято в рамках обеспечительных мер по требованию украинского «Нафтогаза» по делу о взыскании с «Газпрома» более 2,5 миллиардов долларов. Все платежи перенаправляют на швейцарских приставов. Пичалька...

Стекломой уже не рулит.