про футбол пингвинов и прочая "ахинея" !!!

[launcer]

ну так стройте свои церкви. на свои деньги.

 

Извините, а на чьи деньги была построена Киево-Печорская Лавра, и другие церкви Древней Руси?

России тогда и в плане не было, а Московию киевский князь Владимир ещё даже и покрестить не успел.

Fitch Ratings присвоил еврооблигациям «Нафтогаза Украины» рейтинг В-, и такой низкий рейтинг эксперты объяснили тем, что не стали учитывать возможную выплату $2,56 млрд со стороны «Газпрома». Соответственно, финансовое состояние украинской компании оценивается хуже.

 

Сроки исполнения решения Стокгольмского арбитража все еще остаются неизвестными, поскольку «Газпром» обжалует решение арбитража, а у «Нафтагаза» нет возможность ускорить выплаты, несмотря на все попытки.

 

Кроме того, после завершения строительства «Северного потока-2» и «Турецкого потока» - в чем в Fitch не сомневаются – снизится зависимость «Газпрома» от «Нафтогаза» в вопросах транзита газа в Европу.

 

Вот ни минуты не сомневался что Украина от мертвого осла уши получит,а не деньги  

Пичалька  

 

Суд в Швейцарии запретил компаниям Nord Stream и Nord Stream 2 совершать любые выплаты Газпрому

 

Об этом сообщает РБК со ссылкой на проспект к выпуску еврооблигаций российской компании. Издание отмечает, что решение принято в рамках обеспечительных мер по требованию украинского «Нафтогаза» по делу о взыскании с «Газпрома» более 2,5 миллиардов долларов. Все платежи перенаправляют на швейцарских приставов.

Пичалька...

[Loki_7]

Извините, а на чьи деньги была построена Киево-Печорская Лавра, и другие церкви Древней Руси?

России тогда и в плане не было, а Московию киевский князь Владимир ещё даже и покрестить не успел.

Вы как бы немного не в теме.

Еще раз повторю для вас.

На той территории где сейчас Киев была КИЕВСКАЯ РУСЬ. Жили РУССКИЕ люди

Так понимаешь ли история распорядилась

А украинцы это проект Астро Венгрии для отрыва Русских земель от России

 

Ки́ево-Пече́рская ла́вра (укр. Ки́єво-Пече́рська ла́вра) — один из первых по времени основания монастырейКиевской Руси. Одна из важнейших православных святынь, третий Удел Божией Матери.

Печерский монастырь был основан в 1051 году при Ярославе Мудром монахом Антонием, родом из Любеча, и его учеником Феодосием. Князь Святослав II Ярославичподарил монастырю плато над пещерами, где позже выросли прекрасные каменные храмы, украшенные живописью, кельи, крепостные башни и другие строения. С монастырём связаны имена летописца Нестора (автора «Повести временных лет») и художника Алипия. С 1592по 1688 год был ставропигией Константинопольского Патриарха. За этот период Печерский монастырь был одним из важнейших духовных оплотов сопротивления Унии, а также очагом формирования малороссийской идентичности. С 1688 года монастырь получил статус лавры^[1] и стал «ставропигионом царским и патриаршим Московским»; в 1786 году лавра была подчинена киевскому митрополиту, который стал её священноархимандритом.

 

и если внимательно прочитаешь кто основал постройку

 

Яросла́в Влади́мирович (в поздней историографической традиции Яросла́в Му́дрый; ок. 978^[1] — 20 февраля^[2][3] 1054, Вышгород) — князь ростовский (987—1010), князь новгородский(1010—1034), великий князь киевский (1016—1018, 1019—1054).

 

 

 

Ярослав Владимирович Мудрый

[править | править код]

Материал из Википедии — свободной энциклопедии

 

 

Перейти к навигацииПерейти к поиску

Ярослав Владимирович Мудрый Ꙗрославъ Володимѣровичь  

Княжий знак Ярослава Мудрого

  Князь новгородский 1010 — 1034 Предшественник Вышеслав Владимирович Преемник Владимир Ярославич Князь киевский 1016 — 20 февраля 1054 Предшественник Святополк Владимирович Преемник Изяслав Ярославич Вероисповедание православие Рождение ок. 978^[1] Смерть 20 февраля 1054

Вышгород, Киевская Русь Место погребения

• Софийский собор

Род Рюриковичи Отец Владимир Святославич Мать Рогнеда Рогволодовна Супруга Ингигерда Шведская Дети Владимир, Анастасия, Изяслав, Елизавета, Святослав, Всеволод, Игорь, Вячеслав, Анна  Ярослав Владимирович Мудрый на Викискладе

Запрос «Ярослав Мудрый» перенаправляется сюда; см. также другие значения.

Яросла́в Влади́мирович (в поздней историографической традиции Яросла́в Му́дрый; ок. 978^[1] — 20 февраля^[2][3] 1054, Вышгород) — князь ростовский (987—1010), князь новгородский(1010—1034), великий князь киевский (1016—1018, 1019—1054).

 

Кстати обрати внимание на знак Ярослава

 

 

 

И далее Владимир Красно Солнышко креститель РУСИ

 

сын великого князя Ярослава Мудрого

 

Влади́мир Яросла́вич (в крещении предположительно Василий^[1]; 1020 — 4 октября 1052) — князь новгородский, сын великого князя Ярослава Мудрого и Ингегерды (в православной транскрипции Ирины), дочери первого христианского короля Швеции Олафа Шётконунга. Канонизирован Русской православной церковью в XV веке, как святой благоверный князь Владимир Ярославич 

Изменено 9 ноября, 2018 пользователем Loki_7

[launcer]

Вы как бы немного не в теме.

Еще раз повторю для вас.

На той территории где сейчас Киев была КИЕВСКАЯ РУСЬ. Жили РУССКИЕ люди

Так понимаешь ли история распорядилась

А украинцы это проект Астро Венгрии для отрыва Русских земель от России

 

Брехня.

В X веке там жили русичи. Их потомки и сейчас там живут.

Вторую букву "с" к слову "русич" добавили недавно, при Петре Первом. Тогда-же в ход пошло слово "Россия" с двумя буквами "с". До той поры были "русич" и "Русь".

Откуда они родом? То давно известно, ибо: "Киев - мать городов русских!"

Учите историю по первоисточникам, а не по википедии, созданной для ликвидации пробелов в школьных знаниях детей с ограниченными умственными способностями.

Изменено 9 ноября, 2018 пользователем launcer

[Loki_7]

 

 

Об этом сообщает РБК со ссылкой на проспект к выпуску еврооблигаций российской компании. Издание отмечает, что решение принято в рамках обеспечительных мер по требованию украинского «Нафтогаза» по делу о взыскании с «Газпрома» более 2,5 миллиардов долларов. Все платежи перенаправляют на швейцарских приставов.

Пичалька...

Было решение суда.

Сейчас будет опротестовываться

Нормальная практика.

Годами суды могут идти.

Вы можете состарится а СУДЫ будут идти идти и идти

Брехня.

В X веке там жили русичи. 

Русичи

[править | править код]

Материал из Википедии — свободной энциклопедии

Текущая версия страницы пока не проверялась опытными участниками и может значительно отличаться от версии, проверенной 3 апреля 2016; проверки требуют 14 правок.

 

Перейти к навигацииПерейти к поиску

У этого термина существуют и другие значения, см. Русичи (значения).

Ру́сичи  — поэтическое название жителей во времена Киевской Руси, вариант этнонима «русь». Впервые появляется в «Слове о Полку Игореве».

Содержание

• 1История
• 2См. также
• 3Примечания
• 4История[править | править код]

Из древнерусских памятников встречается только 4 раза (2 раза в форме русичи и 2 в цокающей форме русици) и только в «Слове о полку Игореве».

 

«Хочу, — сказал (Игорь), — копье преломить на границе поля Половецкого, с вами, русичи, хочу либо голову сложить, либо шлемом испить из Дона».

Оригинальный текст (древнерусск.)[показать]

 

Русичи широкие поля червлеными щитами перегородили, ища себе чести, а князю — славы.

Оригинальный текст (древнерусск.)[показать]

Дети бесовы (

половцы

) кликом поля перегородили, а храбрые русичи перегородили червлеными щитами.

Оригинальный текст 

(древнерусск.)

[показать]

 

Тут разлучились братья на берегу быстрой Каялы; тут кровавого вина не хватило, тут пир докончили храбрые русичи: сватов напоили, а сами полегли за землю Русскую.

Оригинальный текст 

(древнерусск.)

[показать]

В XX веке употребление этого слова, неизвестного другим источникам, у ряда исследователей (А. Мазон, Б. Унбегаун, А. А. Зимин) выступало в ряду аргументов в пользу поддельности «Слова о полку Игореве». Унбегаун датировал возможность появления таких форм не ранее чем XVII веком, считая их избыточными при наличии собирательного «русь». Зимин связывал термин с легендой о князе Русе, появляющейся в источниках не ранее XVI в.

Однако, как показали А. В. Соловьёв, Л. А. Булаховский, А. А. Зализняк, такое образование не противоречит древнерусским правилам (ср. засвидетельствованные в источниках соответствия собирательным именам: корела — кореличи, югра — югричи, пермь — пермичи при вторичности пермяки, мордва — мордвичи, свея — свеичи) и, возможно, имеет дополнительную окраску «дети общего прародителя» (в этой связи важно, что в «Задонщине», а один раз и в «Слове», выступает поэтическое именование русьскии сынове). В украинском фольклоре известна схожая форма русовичи. Поэтому, скорее всего, русичи — аутентичный древнерусский поэтический термин, редкий и поэтому не попавший в другие источники.

Существует также гипотеза А. В. Назаренко, согласно которой русичи — цокающая запись незасвидетельствованного этнонима *русьцы (в Слове встречается также написание русици), однако она более сложна и менее вероятна по лингвистическим соображениям.

В новейшее время слово «русичи», как и некоторые другие, взятые из «Слова о полку Игореве», стало популярным в русской культуре: как обозначение жителей Древней Руси, иногда современных русских, «Русич» — названием разного рода фирм, издательства, вагона метро, футбольного клуба и т. п.

 

В X веке там жили русичи. 

Назови Русичей и их территорию проживания

Хазары знаю

Половцы знаю

Русичей отдельно от РУССКИХ территориально назови

 

Русины еще есть

Про них тебе рассказать

Изменено 9 ноября, 2018 пользователем Loki_7

[launcer]

 

Тут разлучились братья на берегу быстрой Каялы; тут кровавого вина не хватило, тут пир докончили храбрые русичи: сватов напоили, а сами полегли за землю Русскую.

Оригинальный текст (древнерусск.) [показать]

Жмём на кнопочку [показать]. 

О Боже!!!!

Ту ся брата разлучиста на брезѣ быстрой Каялы; ту кроваваго вина не доста, ту пиръ докончаша храбрии русичи: сваты попоиша, а сами полегоша за землю Рускую.

Рускую!!! С одним "с"!!!

Потому что Русь и русичи, а не Россия и русские

Изменено 9 ноября, 2018 пользователем launcer

[Вадим.km]

Киев. Киевская Русь. Русичи.

А где украинцы ???

Ага !!! Видать в каких-то первоисточниках. Каких ??? А хрен его знает каких !!!

:emot64:

Loki_7

Коля ты о чём с ним разговариваешь ???

Изменено 9 ноября, 2018 пользователем Вадим.km

[Loki_7]

попоиша, а сами полегоша за землю Рускую.

Рускую!!! С одним "с"!!!

Понимаешь ли  Язык и правописание с течением времени может изменятся

https://lenta.ru/articles/2015/06/07/language/

 

https://www.kakprosto.ru/kak-806972-kak-izmenilsya-russkiy-yazyk

 

На оригинале Руский  для лучшего понимания лично для тебя добавили еще 1с

Если ты РУССКИЙ то 2 С если украинец то 1С

російський

русский

прил.

 

1. російський

   , 

   руський
   (

   российский

   )

русский

сущ.

 

1. росіянин
   (

   россиянин

   )

русская

прил.

 

1. руська
   (

   российская

   )

русская

сущ.

 

1. росіянка

 

 

 

На современной украине ввиду отдаленности от центра МОсковии язык остался более архаичным. 

Далее идут заимствования и появился суржик

Смесь всех кто там топтал бабок и прабабок

Изменено 9 ноября, 2018 пользователем Loki_7

[Вадим.km]

На современной украине ввиду отдаленности от центра МОсковии язык остался более архаичным. 

Далее идут заимствования и появился суржик

Смесь всех кто там топтал бабок и прабабок

Коля про суржик это да но не язык.

С таким успехом можно и нижегородский язык изобрести.

Лопата роскаль заступ - и всё это лопата но в разных сёлах хмельницкой области. Есть ещё два названия лопаты но не помню. Для меня она лопата как лопата.

Дед жены на всё село был один грамотный. Мог писать и читать. Посему и был завгаром(конюхом) у графа Потоцкого. Ходил в хромовых сапогах.

 

Американцы вон до сих пор не имеют американского языка. Английским пользуются.

Изменено 9 ноября, 2018 пользователем Вадим.km

[launcer]

 

 

И далее Владимир Красно Солнышко креститель РУСИ

 

сын великого князя Ярослава Мудрого

 

Влади́мир Яросла́вич (в крещении предположительно Василий^[1]; 1020 — 4 октября 1052) — князь новгородский, сын великого князя Ярослава Мудрого и Ингегерды (в православной транскрипции Ирины), дочери первого христианского короля Швеции Олафа Шётконунга. Канонизирован Русской православной церковью в XV веке, как святой благоверный князь Владимир Ярославич 

Вот это вот бред сивой кобылы, в котором намешаны в кучу два разных киевских князя.

Владимир Красно Солнышко - Владимир Святославович - отец Ярослава и дед Владимира Ярославовича.

Жил в 979-1015 гг. КРЕСТИЛ РУСЬ!!!

Церковных документов про его канонизацию нет. Считается что был канонизирован в XIV веке.

Владимир Ярославович, сын великого князя Ярослава и дочери короля Швеции, был посажен на Новгородское княжество в возрасте 14 лет, прожил 32 года, и имеет малое отношение к славе своего деда.

[Loki_7]

 

:emot64:

Loki_7

Коля ты о чём с ним разговариваешь ???

Вадим. Ну интересно же)))))

Вот это вот бред сивой кобылы, в котором намешаны в кучу два разных киевских князя.

 

бред не бред а Русь крестили

[launcer]

Понимаешь ли  Язык и правописание с течением времени может изменятся

 

 

Далеко не во всех языках. В славянских, как была испокон веков Русь с одним "с", так и осталась. В том же украинском Росiя пишется с одним "с". И только в русском с двумя.

 

бред не бред а Русь крестили

Да кто спорит - крестили.

Только не высланный на окраину Руси Владимир Ярославович, а его дед - Киевский Князь Владимир Святославович.

[gearbox]

На той территории где сейчас Киев была КИЕВСКАЯ РУСЬ. Жили РУССКИЕ люди

 

 

[Loki_7]

Вот это вот бред сивой кобылы, в котором намешаны в кучу два разных киевских князя.

Владимир Красно Солнышко - Владимир Святославович - отец Ярослава и дед Владимира Ярославовича.

Жил в 979-1015 гг. КРЕСТИЛ РУСЬ!!!

 

ОО. Точно. Видишь как хорошо подискутировать  Немножко и подзабылось за 40 лет после окончания школы

Спасибо за поправку

 

и ДА.

 

Русичи территориально не подскажешь где были

Далеко не во всех языках. В славянских, как была испокон веков Русь с одним "с", так и осталась. В том же украинском Росiя пишется с одним "с". И только в русском с двумя.

Да кто спорит - крестили.

Только не высланный на окраину Руси Владимир Ярославович, а его дед - Киевский Князь Владимир Святославович.

По двум С.

У нас еще Кирилл и Мефодий немного накуролесили

Я давно писал не в этой теме. Часть правописания с древней Руси сохранилась ближе к первоисточнику на территории Украины.

Если бы не кирил с мефодием наши языки были бы одинаковы.

ну за исключением суржика польско румынских литовских  вливаний 

 

По владимиру уже написал.

Твое замечание принял.

Дед крестил а не внук

Изменено 9 ноября, 2018 пользователем Loki_7

[launcer]

На мове поймёшь? Самому переводить лень, а машинный перевод не уважаю.

Русичі — поетична назва жителів Київської Русі із «Слова о полку Ігоревім», варіант звичайнішого етноніма «русин», або «русь». Термін «русич» не засвідчений у жодних інших староруських текстах.

Вперше з'являється в опублікованому в 1800 році «Слові о полку Ігоревім» термін «русич» зустрічається там лише чотири рази, два в формі «русичі», і два в формі «русици». "Це, — пояснюють, — авторське слово, своєрідна формула високого стилю «староруського поета». До речі, слово «русич» не має жіночого роду, на відміну від етноніма «русин» — «русинка».

Французький дослідник Анрі Мазон і російський вчений Олександр Зимін, які виступають проти києво-руського «Слова», вважаючи його стилізацією, написаною в XVIII ст. вихованцем Київської духовної академії Іваном Биковським, посилаються якраз на термін «русичі» як на аргумент неоригінальності твору. Вони вказують на той факт, що термін «русич» не засвідчений у жодних інших стародавніх текстах. «Чудернацька назва „Русичі“ із „Слова о полку Ігоревім“, на нашу думку, походить не від Русь, а від легендарного князя Руса, що його вигадали польські літописці. Якраз оці „Русичі“ є одним з доказів неавтентичності „Слова“, бо легенда про князя Руса з'явилася лише в XV–XVI в.в.».

Прискіпливий аналіз терміну «русичі» навів дослідників на думку про можливу тут помилку в написанні. Відомо, що у списку «Слові...» (оригінал начебто згорів в Москві 1812 року) багато темних місць. Виникло припущення, "що в «Слові о полку Ігоревім» замість міфічного «русичі» більш коректно читати «русьци». Отже, улюблений поетами і публіцистами «русич» втрачає свою непевну роль замінника етноніма «русин».

Етнонім «русичі» активно використовується проросійськими науковцями та публіцистами з метою усунення з обігу оригінального етноніму «русини», що історично пов'язаний з українцями.

 

О как оказывается, не было русичей, были русины.

Ты прав, нужно чаще обновлять память.

Изменено 9 ноября, 2018 пользователем launcer

[Вадим.km]

Проблема е.

Изменено 9 ноября, 2018 пользователем Вадим.km

[launcer]

Руси́ни — назва українців до XVIII століття; на західноукраїнських землях — до початку ХХ століття. Донині збереглася на Закарпатті і серед емігрантів-закарпатців у США. Первісно слово «русин» вживалося тільки в однині як похідне від форми множини «русь». Як самоназва «русини» виникло у пізньому середньовіччі на теренах сучасних Україні та Білорусі; протиставлялося московській самоназві «русский». У Речі Посполитій XVI—XVIII століття назви «русини», «рутени» (лат. Rutheni) вживавалися на позначення українців та білорусів разом (для протиставлення їх «москві», «москвинам»), або тільки щодо українців (для відрізнення їх від «литвинів» — мешканців Великого князівства Литовського). Поряд із книжним варіантом «русини» співіснувала розмовна форма «руснаки», яка найдовше зберігалася на Закарпатті та Лемківщині. У Габсбурзькій монархії «русини» (нім. Ruthenen) було офіційною назвою всіх її українських підданих. Із розвитком української національної свідомості самоназви «русини» на Заході і «малороси» чи «руські» на Сході України були витіснені самоназвою «українці». У міжвоєнній Галичині польська влада намагался зберегти назву «русини», щоб заперечити український характер корінного населення. Українська інтелігенція Пряшівщини тепер вживає визначення «русини-українці» для підкреслення належності закарпатської гілки до всього українського народу. Натомість ідеологи русинської окремішності поширюють словосполучення «русини і українці» та впроваджують вигаданий ними етнонім «карпаторусини», щоб зобразити русинів (карпато-русинів) окремим народом.

 

Похідна від Русь, на визначення людини, приналежної до Русі, руського роду, засвідчена в угодах Олега з греками 911 р. (7 разів) та Ігоря 945 р. (6 разів) у Київській Русі, згодом у Галицько-Волинській та Литово-Руській державі.

З XV ст. під польським впливом починає використовуватися у множині — русини — для позначення людей руського народу (спільна назва українців та білорусів, у тогочасному латинському написанні Rutheni або Ruteni, польськ. rusini, rusacy). Як спільна назва українців і білорусів (білорусинів) етнонім використовувався до XVII–XVIII ст.. У XIX-ХХ ст. використовувався для позначення українців.

З часів Козацької держави назва поступово замінюється на українець, українці (від Україна) або похідні від книжного терміну Малоросія (Мала Русь) назви малоросіянин, малорус, малорос використовувалась у підросійському діловодстві Російської імперії, а серед населення — руські або русини. На українських землях в межах Австро-Угорської імперії (Галичина, Буковина, Закарпаття) ця назва утримувалася до Першої світової війни, на Закарпатті до 1944 р., на Пряшівщині і Югославії на еміграції в США затрималася ця назва до нині: русин, руснак, русин-українець. У «Слові о полку Ігоревім» використовується синонімічна назва русинам у множині «русичі».

Найдовше цей етнонім зберігся за українцями. В сучасності термін русини, або русини-українці зберігся також як самоназва етнографічної групи українців, що проживають на пограниччі Закарпатської України, Словаччини, Польщі, а також у Воєводині. Народи іншого етнічного походження, підлеглі Русі, називались «руські люди» або «рускіє люди», тобто «які належать Русі».

 

Згадки про Русь і русинів в письмових джерелах

 

Слов'янські джерела

 

У всіх давньоруських джерелах слово «русин» використовується тільки в однині:

Фрагмент тексту договору Ігоря із греками; тут «грьчин» використовується в значенні мешканець Візантії', 'грек'), в якому читаємо:

аще ударить мечемъ или копьемъ, или кацемъ любо оружьемъ Русинъ Грьчина или Грьчин Русина, да того деля греха заплатить сребра литр 5, по закону рускому

Фрагмент Повісті врем'яних літ (тут «хрестианинъ» вживається в значені мешканця Візантії, «грек»):

О сем, аще кто убьет или хрестьанина русин, или хрестьянинъ русина, да умрет, идѣже аще сотворит убийство. Аще ли убежит сотворивый убийство, да аще есть домовит, да часть его, сирѣчь иже его будеть по закону, да возметь ближний убьенаго, а и жена убившаго да имѣеть, толицем же пребудеть по закону. Аще ли есть неимовит сотворивый убой и убежавъ, да держиться тяжи, дондеже обрящеться, и да умреть.

Аще ли ударит мечем, или бьеть кацѣм любо сосудомъ, за то ударение или бьенье да вдасть литръ 5 сребра по закону рускому; аще ли не имовит тако сотворивый, да вдасть елико можетъ, да соиметь съ себе и ты самыа порты, в них же ходит, да о процѣ да ротѣ ходит своею вѣрою, яко никакоже иному помощи ему, да пребывает тяжа отоле не взыскаема.

О сем, аще украдеть что любо русин у хрестьанина, или паки хрестьанинъ у русина, и ятъ будеть в том часѣ тать, егда татбу сътворит, от погубившаго что любо; аще приготовиться тать творяй, и убьенъ будеть, да не взищеться смерть его ни от хрестьанъ, ни от Руси; но паче убо да возмет свое, иже будеть погубил. Аще вдасть руцѣ свои украдый, да ят будеть тѣм же, у него же будеть украдено, и связанъ будеть, и отдасть тое, еже смѣ створити, и сотворить триичи.

в 1112 році, Ярослав Володимирович (князь новгородський), в грамоті німецьким послам, від імені всіх новгородців, встановлює правила взаємин варягів та русі:

«Оже емати скотъ Варягу на Русине или Русину на Варязе, а ся его заприть, то 12 мужь послухы: идеть роте, възметь свое».

Фрагмент договору Смоленська і Полоцька з німцями 

Или Русьскыи гъсть свои тъварь дасть в дългъ в Ризе или на Гътьскомъ бере(зе) Немьчичю, а нъ дъдълженъ боудеть инемъ, Роусьскомоу же гъстьи напереде възяти. Или Немьчьскыи гъсть въ дългъ дасть Смоленьске свои тъваръ Роусиноу, аче дълженъ боудеть инемъ, Немечьскомоу гъстьи напереде 133 възати.

Немьчичю же не льзе позвати на поле Роусина битъ ся въ Ризе и на Гътьскомь березе, Роусиноу же не льзе позвати Немьчича на поле битъся Смоленьске.

Фрагмент «Ходіння за три моря» Афанасія Нікітіна, який сам себе іменує русином. (кінець XV століття):

А в том в Чюнерѣ ханъ у меня взял жеребца, а увѣдал, что яз не бесерменянин — русинъ.

 

Словянські джерела нового і новітнього часу

 

У праці «Книжка» 1600 року православного полеміста Івана Вишенського, згадується «русь» як одна із самобутніх православних націй, поряд із греками, албанцями, сербами, болгарами, москвою та іншими. Назва «русин» зустрічається в у творі Вишенського «Зачапка мудрого латынника з глупым русином» (1608–1609).

Фрагмент думи XVII століття «Похід на Молдавію»:

Ей Іване Потоцький, королю польський.

Ти ж бо то на славній Україні п'єш, гуляєш, А об моїй ти пригоді нічого не знаєш, Що ж то ваш гетьман Хмельницький Русин, Всю мою землю волоську обрушив …

У 1613 році, що припав на внутрішні негаразди в Речі Посполитій, жорстоке й драматичне протистояння Польщі й Москви, річпосполитський політичний та літературний діяч Ян Щасний Гербурт пише «Розмисел про народ руський», де розмірковує про ймовірні причини цього становища:

Але рану в серце Вітчизни нашої завдає той, хто ламає право і розриває згоду між народами, з яких складено Річ Посполиту Польську, — він Вітчизну в серце забиває. Таке й оце колотнеча, яку почали з народом руським, братами й кревними нашими, вона ніби рана в серце, котра, хоч би й найменша була, приносить смерть.

У 1620 році черкаський підстароста, князь Семен Лико так прокоментував королівський судовий позов, який було написано йому польською:

...то страхи на ляхи, а я єм русин. Видает король его мл., ж-ем русин, а позви мини по полску шлеть.

Ян Казімір Пашкевич 1621 р. записав вірш «Полска квитнет лациною…» в рукописі Великого статуту литовського першої редакції (1529), зазначивши: «Ян Казимер Пашкевич рукою властною писал. Року тисеча шестсот двадцат первого, мЂсяца августа двадцат второго дня».

Полска квитнет лациною,

Литва квитнет русчизною:

Без той в Полщє не пребудеш,

Без сей в Литвє блазном будеш.

Той Латиа єзик даєт,

Та без Руси не вытрваєт.

Ведзь же юж Русь, иж тва хвала: По всєм свєтє юж дойзрала,

Весели ж се ты, русине,

Тва слава никгды не загине.

Ласло Чопей, з передмови до «Русько-мадярськомго словника» (1883):

Кто знае нашого русина у Мадярскòй краинѣ, тотъ знае и то, што вòнъ себе русиномъ, руснакомъ и руснякомъ называе, а российского чоловѣка никда не говоритъ, ги за русина, ги за свого, ай ги за маскаля. У Галицѣи простый народъ и векша часть образованыхъ лемъ себе держить за русина, а не российскихъ. У 1881. роцѣ российская газета «С.-Петербургскія Вѣдомости» (203. число) помѣстила кореспонденцию, у котрòвъ алемъ што говорить галичанинъ российскому чоловѣку:

 — «Вы не русскій!» — Навѣрное, говорю, русскій. — Вы изъ Россіи? — Изъ Россіи. — Ну, вотъ и значить россіянинъ, а не русскій. Русскіе это только мы, здѣсь, въ Галиціи… Вы и говорите не по-русски, а пороссійски… Нашего языка не знаете…

Изъ вышше сказаныхъ видно, што и филологъ, и историкъ, и самъ народъ, на руськòвъ сторонѣ стоять.

 

Візантійські джерела

 

Кінець VIII ст. — у Житті Стефана Сурозького згаданий русинський князь Бравлін.

861 р. — Костянтин-Кирило Філософ (майбутній творець разом з братом Мефодієм слов'янської азбуки) виявив у Криму Євангеліє і псалтир, написані «руськими письменами», і, зустрівшись з людиною, яка промовляла на цій мові, засвоїв розмовну мову і розшифрував писемність.

 

Західноєвропейські джерела

 

Перші згадки про русь і русинів у різних джерелах:

У «Хроніці всього світу» Мартина Бєльського (XVI ст.) засвідчено, що Святополк Моравський «тримав руські землі». Святополк «з боярином русинським» хрестили чеського князя Боржівоя.

Близько 904 р., Раффельштеттенський торговий статут (Австрія) говорить про слов'ян, що приходять «з Ругіі». Дослідники досі не встановили, про яку сам «Русь» говориться в джерелі:

«Ругіланд» на Дунаї,

«Рюген» в Прибалтиці

Київська Русь.

992 р. — Хільдесґеймські аннали (XI ст.) згадане про майбутню війну польського князя Болеслава з русами.

1008—1009 роки — Бруно Кверфуртський відвідав Київ і дав опис поїздки в листі королеві Генріху II. Після поїздки до печенігів він попрямував до «пруссів» і був убитий на кордоні «Пруссії» та Русі. У «Житії Ромуальда» 1040 року Петро Даміані, цей Бруно згаданий як місіонер, що хрестив Русь.

1016 р. — англійський король Едмунд II Залізобокий був убитий, а його сини тікали від завойовника англійського престолу Кнута Великого на Русь, розповів Адам Бременський.

до 1035 р. — коментатор Адама Бременського зазначає, що Кнут Великий (†1035 р.) «віддав у дружини свою сестру Естрель (Естрід-Маргарита Данська донька Свена I Вилобородого) за сина короля Русі»[8] (за одною з версій — це «Вісавальд із Гардарики» Всеволод Володимирович або Гліб-Давид Володимирович, чи Ілля Ярославич, «Сага про Олава Трюґвасона»).

1572 — найвидатніший португальський поет Луїш де Камоенш в «Лузіадах», в описі європейських народів згадує рутенів:

Живуть між морем, дивні, й Танаїсом

Рутенець, московит, лівонець теж, 

Сармати родом; за Геркінським лісом

У Польщі маркоманів ти знайдеш.

 

Entre este mar e o Tánais vive estranha

Gente: Rutenos, Moscos e Livónios, 

Sármatas outro tempo; e na montanha

Hircínia os Marcomanos são Polónios.

1598 року венеціанець Чезаре Вечелло у своєму каталозі «Давньої і сучасної одежі з усього світу» дав опис русинів: «Русь має кордони з московитами, лівонцями та литовцями. Провінції ці між собою часто воюють… Русини носять високі шапки, з прикрасою зверху, Їхня довга одежа має застібки на грудях аж до пояса, піврукави і дуже високий комір. У бою вони здебільшого користуються луком та шаблею».

 

Сучасність

 

Докладніше: Русини (етнографічна група)

Влада Польщі та Чехо-Словаччини у 20 ст. забороняла називатися корінному населенню українських земель «українцями», лише «русинами».

Після відновлення незалежності України чимало українських діячів, наприклад Святослав Караванський, отримали надію, що «коли над українцями не висітиме загроза національної смерті в общерусском колгоспі, вони вернуть собі своє безсмертне руське ім'я, яким його записано і в „Слові о полку Ігоревім“, і в літописах Нестора». Та визначальних кроків зроблено не було, що зокрема дало Московщині змогу підігрівати москвофільський рух на Закарпатті в уже незалежній Україні. Його основою стала штучна розбіжність між етнонімом «русин», що найдовше протримався саме на Закарпатті, та новішим етнонімом «українець», що вже міцно прижився та замінив історичний етнонім українців «русин» на всіх інших теренах держави.

Изменено 9 ноября, 2018 пользователем launcer

[gearbox]

 

Руси́ни — назва українців до XVIII століття; на західноукраїнських землях — до початку ХХ століття. Донині збереглася на Закарпатті і серед емігрантів-закарпатців у США. Первісно слово «русин» вживалося тільки в однині як похідне від форми множини «русь».

 

 

Ну шо, хлопцы, легко вам даются тексты на "диалекте" русского языка? Свободно понимаете текст? Без переводчика?

[Вадим.km]

Loki_7

Коля !!! В твоей поликлинике завтра психиатр принимает ???

 

Спрашиваю для подстраховки. Хотя я знаю что у тебя нервы железные. Но всё-таки.

      

Запорожские казаки видать ещё не читали вики - педии.

И писали письмо на русском.

Изменено 9 ноября, 2018 пользователем Вадим.km

[launcer]

Ну шо, хлопцы, легко вам даются тексты на "диалекте" русского языка? Свободно понимаете текст? Без переводчика?

Кстати, был удивлён некоторой "русификацией" классической мови. Правильно "сторiччя", а не "століття"

[gearbox]

Кстати, был удивлён некоторой "русификацией" классической мови. Правильно "сторiччя", а не "століття"

 

Ну, редко, но иногда применяется літа во множественном числе

 

Іменинник най жиє,

Многа літа най має,

Многая літа!